День хустки

Деталі

Створено: Понеділок, 08 січня 2024, 14:53

Останнє оновлення: Понеділок, 08 січня 2024, 14:53

Перегляди: 26

Хустку одягаємо, перемогу наближаємо!                                                                            (виховний захід)

Мета: Поглибити знання дітей про хустку як національний оберіг, деталь гардеробу.

Розвивати бажання знати і бачити красу, зберігати духовні надбання українського народу; почуття гордості.

Виховувати любов до рідного краю, повагу та інтерес до українських традицій.

Обладнання: різнокольорові хустки різні за розміром, аудіозаписи пісень.

Перебіг заходу

-         Сьогодні   яскраві   хустки   дедалі частіше можна побачити не тільки на українських вулицях, а й по всіх континентах. Війна розкидала наших земляків по всій планеті, але не знищила нашу ідентичність та самобутність.

-         Щороку 7 грудня весь світ відзначає День української хустки. Ексклюзивність хустки завоювала прихильність жінок, дівчат та тендітних леді. Колись хустку носили бабусі, а зараз її почали одягати на свята, дарувати на дні народження і передавати у спадок.

Ніколи не минеться мода на хустки.                                                                       Бабусі дістають зі скрині                                                                                        Барвисті, ніби кольорові пелюсткИ,                                                                                   Як символ – оберіг, святині.

Вони легенькі, мов весняний вітерець.

Лягають на жіночі плечі.

І як сказав слова один мудрець:

« Це памꞌять на роки, до речі».

І не деталь, а радість покоління,

Убір для голови, як диво.

А в Україні – жінкам благословіння,

Щоб жили мирно і щасливо.

-         Хустка в Україні має обрядове значення. Вона супроводжує   дитину від самого народження: малюка замотували в хустину, щоб доля     була квітчастою.

-         Також хустину клали під подушку, щоб не боліла голова,   зав’язували на дитячій колисці, щоб захистити від лихого ока.На родини йшли обов’язково з хлібом прикритим хусткою.                                                           Коли купали немовля, то приказували:

Ми у купіль покладемо

Червону хустину,

Чебрець, руту та барвінок

Скупаєм дитину.

Розстеляй скоріш хустину

Дитину сповити,

Щоб зле око зупинити

Й швидше почало говорити.

На колисочку накинем

Мережану хустку,

Щоб від вітру захилити

Маленьку дитину.

-         Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.

Дай мені, мамо, хустку на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.

-         У кожній родині, де підростала дівчина, скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами.

Я – не панна, я – господиня,

У мене хусток повна скриня.

Я багато добра маю,

Все ретельно зберігаю.

-         Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку.

Маю хустку, маю хустку,

Має та чотири кінці,

Ой кого я полюбила

Стелю під колінця.

-         Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою.

Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навік,

На щастя, на долю, на довгий вік.

-         Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною.

Хустка, якою «покривали» молоду, зберігалася нею усе життя.

Вона мала бути світлою, ясною, щоб життя у пари було світлим, щасливим, яскравим, як барвисті квіти на берегах.

-         Це символізувало вхід нареченої у подружнє життя. З цього

моменту вона мала носити на людях хустку, яка дуже прикрашала жінку. Чоловік дарував дружині хустину на знак любові, довіри, злагоди, поваги.

Йде від роду і до роду хустка ця,

Як же хустка українкам до лиця.

Збережемо цю святиню сотні літ,

Не зів’яне, а розквітне її цвіт!

Танець «Незламна»

-         З давніх-давен хустки прийшли до нас. Спочатку вони були білого кольору. А вже барвисті хустки запозичені від болгарів, турків, персів.

-         Пізніше білі хустки вишивали червоними, синіми, зеленими, жовтими нитками. Дуже рідко використовували чорні нитки.

-         Малюнок на хустинах був переважно геометричний, потім – вишивали квіти, листки. Рідше вишивали птахів, голубів, півників.

Ой вишию голубочків у многії цвіта —

Щоби була з милим в парі на многії літа.

Ой вишию голубочків крильцями докупки,

Щоб миленький не шукав стороною любки.

-         Голуби на хустині — символ вірного кохання — були оберегом від зради;

-         Червоні квіти вишивали, щоб життя було яскравим, а почуття — чистими;

-         Барвінковий листок — щоб коханий, як барвінок, вився за дівчиною.

-         Кожен колір також мав символіку: червоний, як ружа, і синій, як барвінковий цвіт, — на нев’януче чисте кохання.

-         Рожеві китиці — щоб сонце не заходило з долі.

Синій, як вода, — щоб були всі здорові.

Коричневий колір— від пекла оберіг — щоб життєва дорога не довела до пекла.

Фіолетовий — щоб щасливою була зоря, бо під зорею щасливою чи нещасливоюнароджується людина.

Зелений колір трав — аби бути багатим на все земне, але добре.

-         Тому квіти, а зрідка і птахи, часто мали чудернацьке, дивне поєднання кольорів, відтінків.

-         Орнамент на хустках розміщувався по чотирьох кутках і посередині. Як і колись, так і тепер розміщують по кутках великі фігури, а посередині — дрібненькі.

Одягнеш хустину - ти гарна дівчинка,

Бо ти з України і ти - українка .

А наша хустина - дівоча прикраса

Із роду до роду, не втрачена часом.

Це витвір людини, це символ народу,

І хустка дівоча не вийде із моди.

Із чим ти зрівняєш квітчасту хустину ?

Хіба є щось краще її на заміну ?

У ній і традиції, в ній і культура,

Хустки є для свята і є для зажури,

Хустина, як пісня, легка і крилата,

Як мамина ласка, як батьківська хата.

У нас вишиванки, хустина, калина -

Це символи й гордість, краса України .

У них вкарбувалась любов до Вітчизни

З появи на світ... і до самої тризни...

І мода на хустку у нас не зникає ,

Її кожна жінка на себе вдягає .

В сучасному стилі і гарно й звабливо

Завжди неповторно і дуже красиво .

Хтось носить хустину у будні, хтось у свято,

Хтось скромну, просту. Ну а хтось і багату.

Хустина для нас завжди актуальна,

А дівчина в ній мила, приваблива й гарна.

-         Невідꞌємна частинка нашої культури – українська хустка - стала світовим брендом.

-         Завоювала   своєю оригінальністю серця модниць і запалила   любов дизайнерів усього світу.

-          Вона завжди у тренді, адже хустку можна: (демонструють під музику, як можна носити хустку)

вишукано одягнути на голову,

оригінально повꞌязати на шию,

стильно покрити плечі,

креативно носити на поясі,

сучасно прикрасити сумку

та верхній одяг.

Разом:

Українська хустка – це модно та стильно!

Хустку одягаємо – перемогу закликаємо!

• Наступна >