Структура ЗС України

Деталі

Створено: Понеділок, 08 січня 2018, 11:57

Останнє оновлення: Понеділок, 08 січня 2018, 11:57

Перегляди: 264

Структура військової організації держави

КЕРІВНИЦТВО ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ УКРАЇНИ

Загальне керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Головнокомандувач і Го­лова Ради національної безпеки і оборони України. Від­повідно до статті 106 Конституції України, Президент призначає на посади і звільняє з посад вище командуван­ня Збройних Сил та інших військових формувань; здій­снює керівництво у сфері національної безпеки і оборони; очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним і контролюючим органом в питань на­ціональної безпеки і оборони при Президентові; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення ста­ну війни та ухвалює рішення про використання Збройних Сил держави в разі збройної агресії проти України; при­своює вищі військові звання генералів та адміралів.

Верховна Рада України як законодавчий орган держа­ви оголошує, за поданням Президента України, стан війни, проголошує укладення миру; схвалює рішення Президен­та про використання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверд­жує загальну структуру і чисельність та визначає функції Збройних Сил, Служби безпеки та інших військових фор­мувань України; схвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам і про направлення підрозділів до інших держав з миротворчою місією.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами Укра­їни здійснює Міністерство оборони як орган державного управління, що несе повну відповідальність за розвиток армії і флоту, виконання завдань оборони. Міністерство оборони України оцінює воєнно-політичну обстановку, визначає ступінь воєнної загрози, визначає чисельність, склад видів і родів військ, контролює виконання чинно­го законодавства з питань військової служби та ін.

Видами, родами Збройних Сил України, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, кораблями, під­розділами керують командувачі та командири різних ступенів. Вони, згідно зі своїм статусом, функціями, повно­важеннями та обов'язками, покладеними на них відпо­відними постановами і статутами, здійснюють керівництво оперативно-тактичною і морально-психологічною підготов­кою військ і несуть повну відповідальність за оборонну го­товність і результати дій у воєнний час.

СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА

Сухопутні війська (СВ) є головним носієм бойової могутності Збройних Сил України. За своїм призначен­ням вони, в разі введення в дію Президентом України плану територіальної оборони, відіграватимуть чільну роль у відбитті агресії. З цією метою командувачу СВ під­порядковуватимуться Прикордонні й Внутрішні війська і формування Міністерства з надзвичайних ситуацій.

Формування власних Сухопутних військ в Україні почали здійснювати 12 грудня 1991 р., після підписання Президентом України Указу про Збройні Сили України. Із січня 1998 р. Сухопутні війська є в трьох оперативних командуваннях — Південному, Західному і Північному, а також у п'яти армійських корпусах.

Державною програмою розвитку і будівництва Сухо­путних військ, затвердженою у 1997 р., визначено чисель­ність, систему підготовки офіцерів, прапорщиків, сер­жантів, питання комплектування Сухопутних військ, а також систему бойової підготовки.

До складу Сухопутних військ входять:

• ракетні війська та артилерія;
• механізовані,
• танкові
• аеромобільні війська;
• армійська авіація
• війська ППО

Ракетні війська та артилерія Збройних Сил України продовжують славні бойові традиції 600-річної історії ар­тилерії. До їх складу входять: з'єднання оперативно-так­тичних і тактичних ракет; з'єднання і частини гарматної, гаубичної реактивної і протитанкової артилерії; підрозділи мінометів і протитанкових ракет; частини артилерійської розвідки.

Сучасна артилерія маневрена, має велику даль­ність і точність стрільби, могутні високоточні бойові заряди. Артилерійські, мінометні частини і підрозділи оснащені досконалими гарматами і реактивними установками.

Поряд з протитанковою ствольною артилерією на оз­броєнні перебувають високоточні протитанкові ракети, які можуть уражати танки противника на великих від­станях.

Загальновійськові угруповання можуть успішно вико­нувати бойові завдання лише тоді, коли створено сприятливі умови для їхніх дій, а саме: необхідне співвідношення сил і засобів, дезорганізація і знищення систем розвідки противника радіоелектронною боротьбою (РЕБ), а також ППО противника. У створенні цих умов і відіграють вирішальну роль ракетні війська й артилерія, про що свідчить досвід Великої Вітчизняної війни і локальних воєн. Саме на відзначення внеску в операцію з визволення Києва від фашистських загарбників Указом Президента України встановлено День Ракетних військ та Артилерії України — 3 листопада.

Механізовані війська оснащено сучасними засобами пересування (мал. 10а, 10б), найновішими зразками зброї. Особовий склад механізованих частин може вести тривалий бій, наступати швидкими темпами, переслідувати противника до повного його розгрому, надійно утримувати рубежі оборони.

На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з потужною бронею і першокласним високоточним озброєнням (мал. 11 а і 11 б) і бойові машини, що вирізня­ються високою швидкістю, маневреністю, ефективністю озброєння. Вони мають великий запас ходу, можуть дола­ти будь-які перешкоди. Танки пристосовані до дій в умо­вах застосування противником ядерної зброї. Сьогодні танкові війська є основною ударною силою Сухопутних військ. Тому держава проводить роботу з подальшого їх удосконалення.

Мал. 10 а. БТР-80

Мал. 10 б. БМП-2

Мал. 11 а. Т-72 АК

Мал. 11 б. Т-84

Аеромобільні війська — АМВ (в минулому ПДВ — повітрянодесантні війська) є складовою частиною Сухо­путних військ Збройних Сил України. Їх з'єднання, частини і підрозділи покликані виконувати завдання в тилу противника (повітряними десантами різного складу і призначення).

На озброєнні аеромобільних військ перебувають де­сантні машини, самохідні артилерійські установки, бро­нетранспортери, протитанкові і зенітні засоби, ефек­тивне автоматичне озброєння. У взаємодії з частинами інших видів і родів військ і самостійно аеромобільні вій­ська можуть вирішувати різні бойові завдання на фронті і в тилу ворога.

Виходячи із цих завдань і здійснюється бойова під­готовка особового складу аеромобільних військ, під час якої особлива увага приділяється повітрянодесантному вишколу, вмінню солдата вести вогонь із штатної зброї, водінню ВМП, мінно-підривній справі, наданню медич­ної допомоги, фізичній підготовці, в першу чергу — вправам на розвиток сили, витривалості і формування навичок рукопашного бою.

Армійська авіація ввійшла до складу Сухопутних військ України з 1 липня 1994 р. і за відносно короткий час свого існування з допоміжного перетворилась в один з основних і перспективних засобів збройної боротьби.

Армійська авіація е універсальним і найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання широкого кола завдань у різноманітних умо­вах загальновійськового бою (операції) за будь-якої пого­ди і будь-якого часу доби.

Досвід військових конфліктів, тактичних і командно-штабних навчань, а також наукові дослідження свід­чать, що на сучасному етапі розвитку засобів збройної боротьби найбільш характерними завданнями армійської авіації для екіпажів бойових вертольотів типу Мі-24 будуть:

— знищення об'єктів противника на передньому краї і в тактичній глибині під час авіаційної підтримки за­гальновійськових частин (з'єднань), при цьому питання боротьби з броньованими цілями та протитанковими за­собами противника є одним з головних;

— знищення вертольотів противника в повітрі і в міс­цях їх базування, блокування та знищення аеромобільних підрозділів противника в місцях їх висадки, а також виконання інших завдань.

ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНІ СИЛИ

Військова авіація є основою могутності будь-якої сучасної армії. А в нашій державі, за відсутності ядерної зброї, Військово-Повітряні сили стають великою стри­муючою силою, яка може нанести агресору відповідний удар. Вони виступають надійним гарантом незалежності України і недоторканності її кордонів, виходять на пер­ший план за вогневою могутністю і дальністю бойового використання, стають єдиним засобом отримання агресії.

ВПС є високо маневреним видом Збройних Сил.

Завдання ВПС:

• розгром з повітря ракетно-ядерних, авіаційних, сухопутних і морських об'єктів і угруповань противника;
• підрив його військово-економічного потенціалу;
• дезорганізація державного і військового управлін­ня противника;
• порушення роботи тилу і транспорту противника;
• забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки;
• прикриття військ і об'єктів від ударів повітряного противника;
• повітряне десантування;
• здійснення повітряних перевезень та ін.

Військово-Повітряним силам належить керівна рольу завоюванні домінування в повітрі.

ВПС України мають на озброєнні сучасні літаки — це винищувачі Су-27, МіГ-29, бомбардувальники Су-24, штурмовики Су-25, які за своїми характеристиками не поступаються авіаційній техніці передових країн світу.

Розроблено основні положення будівництва Військо-во-Повітряних сил в три етапи терміном 1997-2005 рр. В його основу закладено план створення такого авіацій­ного угруповання, яке не вимагало б серйозних змін як у мирний, так і воєнний час, могло б забезпечувати ви­конання бойових завдань на випадок виникнення воєн­них конфліктів.

ВІЙСЬКА ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ

Війська Протиповітряної оборони (ППО) є видом Збройних Сил і призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряно­го і космічного нападу, захисту важливих адміністратив­но-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ, інших важливих військових і цивіль­них об'єктів від ударів авіації.

Війська ППО України були створені на основі 8-ї ок­ремої армії ППО. До їх складу входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), авіація ППО, радіотехнічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, установи і підрозділи тилу. В січні 1992 р. командування 8-ї окремої армії і особо­вий склад бойових частин ЗРВ, РТВ, винищувальної авіації, частин і підрозділів забезпечення прийняли при­сягу на вірність українському народу.

Основною вогневою силою системи ППО держави є ЗРВ, які мають завдання знищувати засоби повітряного нападу в межах зон ураження. Зенітно-ракетні частини озброєні найновішими зенітно-ракетними комплексами і системами: С-200, С-300, С-125, БУК, ОСА та ін. Ракети цих комплексів можуть знищувати повітряні цілі на від­стані до 250 км і на висотах до 40 км. ЗРВ можуть боро­тись з будь-якими засобами повітряного нападу — стра­тегічною і винищувальною авіацією, крилатими ракета­ми, безпілотними літальними апаратами.

Авіація військ ППО е їхньою основною маневреною силою і призначена переважно для знищення повітряних цілей. Сучасні літаки, які е на озброєнні авіації ППО (серед яких — відомі у всьому світі винищувачі Су-27 і МіГ-29) — можуть вести бойові дії в радіусі 1400 км зі швидкістю до 3000 км за годину на висотах до 36 км.

Радіотехнічні війська е основним джерелом інформа­ції про початок повітряного нападу. Вони діють в інтере­сах ЗРВ і ВА, забезпечують необхідними даними команд­ні пункти. Дальність їхніх дій — понад 360 км і по ви­соті до 85 км.

Війська ППО постійно несуть бойові чергування. Це війська постійної бойової готовності. Термін готовності чергових засобів до бойового застосування становить від 2,5 до 12 хв. Сьогодні вони охороняють понад 7000 км повітряного простору нашої держави, здійснюють контроль перельотів авіації з дев'ятьма суміжними кра­їнами. Практично щоденно на контролі військ ППО пе­ребувають від 260 до 310 повітряних літальних апаратів. У своїй багатогранній діяльності війська ППО України мають прямий зв'язок з командними пунктами військ ППО Росії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Молдови, Румунії, Болгарії, Білорусі. Взаємовідносини будуються за двосторонніми домовленостями між Україною і цими державами.

ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКІ СИЛИ

Військово-Морські сили (ВМС) — самостійний вид Збройних Сил України. Геополітичне положення неза­лежної Української держави характеризується наяв­ністю морських кордонів протяжністю майже 1600 км вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів.

Відповідно до Воєнної доктрини України принци­пами розбудови ВМС є:

• наукова розробка усіх проблем: урахування зміни завдань флоту, широти можливих районів бойових дій, менший склад ВМС, їх бойова ефективність;
• оптимальне збалансування сил ВМФ з урахуван­ням театру воєнних дій;
• урахування фізико-географічних умов можливих районів повсякденної діяльності ВМС;
• використання багатої спадщини Військово-Морського флоту колишнього СРСР, досвіду провідних мор­ських держав світу;
• вимоги уніфікації озброєння і бойової техніки як для ВМС, так і для інших видів Збройних Сил України.

Основні завдання ВМС визначаються вимогами Во­єнної доктрини України і принципами розбудови ВМС.

У мирний час основними завданнями ВМС є: під­тримка сприятливого оперативного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях з флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовецького і торгового флотів України, судноплавства, в боротьбі з терористами на морі.

У воєнний час основними завданнями ВМС є:

• відбит­тя нападу авіації з морського напрямку,
• знищення удар­них підводних човнів і надводних кораблів,
• оборона місць дислокації флоту і десантно-доступних районів та ділянок узбережжя,
• допомога сухопутним військам на приморському напрямку,
• участь у протидесантних опера­ціях,
• висадка тактичних десантів за планами флоту та ін.

Основними родами Військово-Морських сил є:

• надводні сили (ударні, протичовнові, десантні, про­тимінні);
• підводні сили (багатоцільові дизельні підводні човни);
• морська авіація;
• берегові ракетно-артилерійські війська;
• морська піхота

Основним типом корабля в Українському флоті має стати корвет з універсальними комплексами ударної, зе­нітної і протичовнової зброї. Крім того, у складі ВМС будуть багатоцільові фрегати, ракетні і артилерійські катери, десантні і мінно-тральні кораблі сучасного віт­чизняного виробництва.

Програма розбудови ВМС України в рамках чинного документа про розбудову і розвиток Збройних Сил Укра­їни на найближчі роки передбачає повністю визначитись з бойовим ядром Військово-Морських сил. Воно повинне забезпечувати обороноздатність України на морі.

Кораблі і підводні човни об'єднуються в бригади (ди­візіони), які входять до складу військово-морських районів (Південного і Східного). Військово-морські райони — це територіальні оперативно-тактичні об'єднання з визначе­ною зоною відповідальності. В зону їхньої дії входять та­кож акваторія Азовського моря і дельта Дунаю. Кораблі ВМС беруть активну участь у багатонаціональних військово-морських навчаннях. Завдяки відкритості нашої держави українські моряки мають змогу спілкуватися а моряками багатьох країн світу, переймати їхній досвід.

Традиції Українського флоту беруть початок з мор­ських походів княжих дружин Київської Русі. Їх при­множили наші предки козацьких часів. Легендарною мужністю, стійкістю, силою духу, волею до перемоги прославили флот наші батьки і діди в роки Великої Вітчизняної війни.

СПЕЦІАЛЬНІ ВІЙСЬКА

Спеціальні війська — військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забез­печенню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Маються на увазі спеціальні війська, які безпосе­редньо підлягають Міністерству оборони, а також вхо­дять до складу видів Збройних Сил і Тилу. Найменування, склад, організація, озброєння і технічне спорядження формування спеціальних військ визначаються їх призна­ченням.

До спеціальних військ належать:

• війська зв'язку,
• ін­женерні війська,
• війська радіаційного, хімічного, біоло­гічного захисту (РХБЗ),
• війська радіоелектронної бо­ротьби (РЕВ),
• розвідувальні підрозділи
• залізничні війська.

Деякі види Збройних Сил мають свої спеціальні війська (наприклад, у ВПС — частини інженерно-авіа­ційної служби та ін.).

Війська зв'язку призначені для встановлення і під­тримки стійкого зв'язку, який забезпечує безперервне управління військами. Вони входять до складу всіх видів Збройних Сил і родів військ. Особовий склад військ зв'яз­ку здатний у досить короткі строки розгортати мобільну мережу зв'язку, яка складається з польових кабельних, радіорелейних, тропосферних ліній і апаратури ущіль­нення, ліній радіо- і космічного зв'язку.

Війська зв'язку оснащені найскладнішою радіоелек­тронною апаратурою, автоматичними системами управ­ління (АСУ), комп'ютерами, здатні розгортати багатоти­сячні кілометри тропосферних і радіорелейних ліній зв'язку, організовувати радіомережі й радіонапрямки від найвищих пунктів управління до підрозділів, а та­кож кабельні канали прямого зв'язку. Надійність зв'яз­ку підтвердили стратегічні командно-штабні навчання «Осінь-98».

Виконуючи Державну програму будівництва та роз­витку Збройних Сил України, вчені та виробничники створили інформаційно-телекомунікаційну мережу зв'яз­ку, мережу обміну даними і систему документування, які нині проходять випробування.

Інженерні війська призначені для інженерного за­безпечення бойових дій. Вони складаються з частин і підрозділів різного призначення: інженерно-саперні, ін­женерно-дорожні, понтонно-мостові, інженерно-будіве­льні, переправно-десантні та ін. Ці війська у бойових умовах виконують найбільш складні завдання інже­нерного забезпечення, які вимагають спеціальної підго­товки особового складу, використання різної техніки та інженерних боєприпасів.

Для військовослужбовців інженерних військ час не ділиться на мирний та воєнний. Вони завжди на варті, виконують бойові завдання по знешкодженню вибухоне­безпечних предметів та надають іншу допомогу мирному населенню.

Війська радіаційного, хімічного і біологічного захис­ту (РХБЗ) України були створені на базі хімічних військ колишнього СРСР. Від них нам залишилась добра мате­ріально-технічна база, на якій і почалось формування частин РХБЗ.

Наша країна не має хімічної та бактеріологічної зброї, але на її території розміщено багато електростан­цій, що працюють на ядерному паливі, та хімічних під­приємств. Ліквідація наслідків можливих аварій на по­дібних об'єктах є одним із головних завдань військ РХБЗ.

Аналіз екологічної обстановки в країні за останні ро­ки свідчить про її неухильне погіршення. Тому керівниц­тво Міністерства оборони вирішило створити управління військової екології. У своїй роботі військові спеціалісти-екологи насамперед спиратимуться на досвід, нагромад­жений у ході ліквідації аварій на Чорнобильській АЕС, підприємствах хімічної промисловості, залізничному, водному транспорті.Війська РХБЗ протягом 1991-1997 рр. брали участь у ліквідації наслідків аварій практично на всій території нашої держави.

Війська радіоелектронної боротьби (РЕБ) набувають дедалі більшого значення в сучасних умовах. Як по­казує досвід, в останніх локальних війнах і військових конфліктах (особливо у війні в Перській затоці) завдяки діяльності частин і підрозділів РЕБ досягалась повна перевага авіації над засобами ППО. На сьогодні поки що немає більш надійного захисту від ударів високоточної зброї, ніж засоби РЕБ. І в подальшому їх значення і вага в досягненні успіхів у бойових діях постійно зрос­татимуть.

Топографічна служба діє на основі потреб Збройних Сил в топографічно-геодезичній інформації з урахуванням Воєнної доктрини України та аналізу сучасного стану топогеофізичного забезпечення території нашої держави і суміжних держав. Силами Топографічної служби постійно виконуються роботи з топогеодезичного забезпечення нав­чальних центрів і полігонів, а саме: підтримання у готов­ності до використання геодезичних мереж, контроль при­в'язки стартових і вогневих позицій при проведенні бойових пусків ракет і стрільб артилерії, складання та поновлення топографічних карт.

Топографічна служба створює карти всіх масштабів, різноманітні спеціальні карти, каталоги координат геоде­зичних пунктів. Вона забезпечує ними всі види Збройних Сил, Прикордонні війська, Міністерство внутрішніх справ, Службу безпеки України, інші міністерства та відомства на­родного господарства.

Залізничні війська служать для технічного прикрит­тя, загородження або відновлення, тимчасової експлуата­ції, будівництва нових залізничних колій та забезпечення бойових дій Збройних Сил.

В Україні кожний п'ятий кілометр залізниць про­кладено воїнами-залізничниками, що є досить вагомим внеском у розвиток транспортної мережі нашої держави.

Військовослужбовці Залізничних військ у повоєнний час знешкоджували боєприпаси, міни, снаряди, що зали­шилися по всій території України і вже понад 50 років загрожують життю громадян.

Особовий склад Залізничних військ брав безпосеред­ню участь у ліквідації наслідків стихійного лиха в За­карпатті, відновлюючи залізничну мережу, яку пошко­дили ґрунтові зсуви восени 1998 р.

ТИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Тил Збройних Сил — це сили і засоби, призначені для тилового забезпечення військ. забезпечувати війська матеріальними засобами

• здійснювати військові перевезення всіх видів,
• відновлювати військову техніку і майно,
• створювати умови для базування авіації і сил флоту,
• ·здійснювати квартирно-експлуатаційне і фінансо­ве забезпечення та ін.

• < Попередня