Відвідувачі
90
Статті
811
Перегляди статей
196460

                                                         Історія села.

         Далеко від столиці, серед лісів, полів, на кордоні з Румунією розташоване моє рідне село Турятка,  де кожна стежка веде до батьківської хати. Мальовниче, квітуче, веселе – таке воно будь – якої пори року. А особливо гарне навесні, коли потопає в зелені садків і гаїв, коли яскраво – зелена травичка вкриває широкі луки і долини. А ввечері проти місяця виблискують задумливі плеса ставків.    
       Село Турятка вперше згадується в документі 1591 року. Першими переселенцями, що розташувалися поблизу села, були українці, росіяни, татари, поляки, турки, румуни. Місце, де вони жили, тепер зветься Селище.
       Поступово поселення розросталося. Згодом поміщик руками народу викопав ставок, його гребля знаходилася там, де зараз тракторна бригада. Тут збудували водяний млин.
       Поміщикові потрібні нові землі, він переселяв людей в ліс. Селяни вирубували дерева, будували собі житла, розорювали землі для посівів. На місці, де був ліс, виросло село.
       Коли ці землі були звільнені від турецької неволі молдавським князем Стефаном Великим, територія сучасної Чернівецької області відійшла до молдавського князівства. А село назвали - Турятка. 

                                         Існують різні версії походження села :

  •  В селі було багато шевців. А слово «турятка» в дослівному перекладі з румунської означає «халява».
  • В ліс, поблизу села, водилося багато биків – турів. Від слова «тур» походить назва «турятка».
  • На місці, де розміщене село, була велика битва з турками. А по турецьки «битва» - ятка. Значить слово турятка складається з двох частин: тур – турки, ятка – битва.
  • Пана, який володів землями, де жили перші поселенці, називали Туряткою. 

 

 

 

                                                        Герб села Турятка
                                             Глибоцького району Чернiвецької областi

             Геральдичний щит розтятий i напiвперетятий. У синьому полi золота голова бика-тура iз червоним язиком, над якою золота шестипроменева зірка. Внизу срібний православний хрест. В зеленому полi стилізоване зображення букових горіхів два над одним. У жовтому полi чорний селянський плуг лемешом вправо.
                                                                  Опис символіки
           Голова тура символізує могутніх биків, якi в минулих століттях знаходились на території сучасного села. Голова тура, оточена шестипроменевими зірками (одна вгорi) зображена на гербi Буковинських земель часів Австро-Угорщини-перiоду заснування на Буковинi поселення Турятка. 
          Назва Турятка походить вiд назви дикого тура. Символ бика (тура) в геральдицi означає родючiсть землi.  Синiй колір символізує вірність i чесність.  Зiрка означає раннiй перiод історії Турятки, символізує постiйнiсть. 
         Срiбний лапчастий хрест означає про розташування на території села однiєї з найстарiших буковинських святинь - Успенської церкви (1718 р.) - пам’ятки архітектури будiвлi безкупольного типу. 
         Хрест нагадує про заселення Турятки у перiод своєї історії (територiя Румунської Молдови до 1940 р.) україномовними поселенцями. Хрест-символ православної вiри.
        Стилiзоване зображення букових горіхів, два над одним, вказує на багатство Турятки – величнi буковi ліси, якi оточують село. 
        Зелений колір символізує надiю, достаток, волю.Чорний плуг в золотому полi символізує працелюбнiсть мешканцiв Турятки, споконвічну селянську працю на своїх родючих землях.
        Золотий колір втiлює знатність i багатство. 
 Щит прямокутної форми iз закругленням внизу iз спiввiдношенням сторін 5:6 обрамований декоративним барокщвим картушем золотого кольору у національному українському стилi. Герб увiнчаний золотою короною сплетеною iз п’яти пшеничних колосків, що означає для Турятки статус села. 

А.Б.Лакиер “Русская геральдика”. Москва “Книга” 1990 г.

Автор герба - Дмитро Георгiйович Ніколаєвич, с. Турятка, Чернiвецька область

Співавтор - Iгор Дмитрович Янушкевич, м. Миколаїв, член Українського Геральдичного Товариства